У 21 ст. Японія намагається посилювати свій вплив у світі. Особлива увага присвячена Африці – зоні китайського впливу. Результати на фоні досягнень Пекіна та Індії не досить значні, однак загалом помітні.

 Насамперед йдеться про дешеві енергоносії – Японія прагне диверсифікувати джерела поставок. На відміну від Китаю відсоток торгівлі з Субсахарською Африкою в Японії залишався на 2016 р. на рівні 1-2 % – в Габоні , Анголі, Нігерії (на противагу  потужній присутності її у Північній Африці та на  Близькому Сході).

Японські інтереси представлені і в інших сферах. Компанія Mitsubishi присутня в Кенії, Габоні, Кот-д’Івуарі, Танзанії, Сенегалі, Ефіопії та ПАР. В останній компанія воладіє 51% акцій Hernic Ferrochrome, на яку припадає 7% виробництва ферохрому в світі. В Мозамбіку Mitsubishi належить 25% акцій алюмінієвого заводу MOZAL – передового проекту на континенті, інвестиції в який сягають $ 2 млрд. В Гвінеї компанія бере участь в реалізації проекту GAPCO (Guinea Aluminium Products Co.) – витрати близько $ 2,5 млрд. Toyota Motor належать автоскладальні заводи  – в ПАР і Кенії. Один з найбільших виробників шин у світі, Bridgestone Corporation, тримає два шинні заводи в ПАР і сировинне виробництво з переробки натурального каучуку в Ліберії. Спостерігається виведення в Африку вищих ланок виробництва – електротехніки NGK Insulators у ПАР, батарейок Matsushita в Танзанії.

В 2007 р. в африканські держави японці інвестували $ 1,101 млрд., в 2008 р. – $ 1,518 млрд. У 2008 р. торгівельний оборот Японії з Африкою склав $ 34 млрд.: експорт зріс на 15% до $ 13,3 млрд., імпорт на 40% – до $ 20,7 млрд. (порівняно з 2007 р.). Доля в сумарній зовнішній торгівлі Японії, однак, залишалась незначною – відсоток експорту в Африку склав у 2008 р. 1,72%, імпорту – 2,75%. На ПАР припадало майже 40% ($ 13,5 млрд.) японсько-африканської торгівлі. У 2008 р. вартість міжнародних інвестицій Японії в Африку (international investment position) склала $ 7,325 млрд. (більше 1% від загальних у світі), з них на ПАР прийшлось $ 1,763 млрд.

За результатами Standart Chartered Bank, загальна вартість двосторонньої торгівлі Японії з Африкою на 2010 р. склала $ 24 млрд., що на 30 відсотків більше за результати 2009 р.. У 2008 р. ми бачили значно більші результати – очевидно, спостерігаються наслідки економічної кризи, що особливо вдарила по Японії. Однак вже з 2010 р. йжеактивне відновлення позицій на африканському напрямку. Японія намагається брати участь в допомозі розвитку африканським державам. Рамки цих намірів окреслює Токійська Міжнародна Конференція з африканського розвитку (Tokyo International Conference on African Development – TICAD), що збирається з 1993 р. На 4 саміті в Йокогамській декларації 2008 р. було підкреслено роль підтримки економічного зростання через розвиток торгівлі та інвестицій; водночас зазначено важливість для Токіо співробітництва з розвинутою ПАР та налагодження безпекового співробітництва з блоком SADC (ПівденноАфриканська Спільнота Розвитку). На 5 саміті в Токіо, що пройшов у 2013 р.,  особлива увага приділялась вигідним займам з боку японського уряду. Однак політичний аспект залишається допоміжним для забезпечення стабільності економічних стосунків, бо з ПАР надходить близько 50 % африканського імпорту до Японії.

На поч. 2010-х рр. Африканський імпорт до Японії зріс до $ 20 млрд., а японський експорт в регіоні – до $ 10 млрд. Важливу роль відіграє і допомога африканським урядам – вона склала понад $ 1 млрд. протягом 2008-2013 рр., а до 2020 р. планується вкласти ще $ 2,5 млрд. Таким чином, спостерігаємо порівняну незначущість африканського регіону для японських інтересів – тоді як для місцевих бідних країн японські дрібні інвестиції досить значні, оскільки мають важливе значення для розбудови економіки.

Японські компанії здебільшого розширюють промислове виробництво. Це потребує значної кількості робітників, зокрема кваліфікованих. Присутні два варіанти – навчання місцевих кадрів чи сезонна участь японців на керівних посадах аж до рівня низового менеджменту. Здебільшого участь японців мінімальна – робітники вербуються на місці, а японці формують керівні ланки.

Діяльність японських компаній проходить у виключно економічному руслі, без зайвої участі політичного фактору, особливо у ПАР. У суто сировинних зонах (Нігерія) у випадку непередбачених ситуацій (найчастіше пов’язаних з діяльністю місцевих банд або партизанів) японський уряд активно надає дипломатичну підтримку, координує зусилля з силами США і ЄС. Однак японці традиційно беруть участь у миротворчих операціях – зазвичай це мінімальні контингенти на підсилення сил ООН. В листопаді 2011 р. Токіо проявив бажання послати групу миротворців у Південний Судан – що від’єднався від північного, головного нафтового партнера КНР на континенті. Можливо, тут відіграло свою роль зростання напруженості між КНР і Японією, потреба продемонструвати реакцію на китайське просування в Африці.

 

Кандидат політичних наук Юрій Олійник, спеціально для Інституту соціально-політичних досліджень.